ЧЕРГОВИЙ ФАКАП «КОМСОМОЛЬСЬКОЇ
ПРАВДИ» АБО ЯК «КП» ЗНОВУ ВЗЯЛАСЬ ПЕРЕПИСУВАТИ ІСТОРІЮ
Нещодавно російське видання «Комсомольська
правда» знову взялось переписувати історію, зокрема історію Другої світової
війни. Так, пропагандисти створили та поширили статтю «Польша сделала всё,
чтобы Сталин напал на неё через 17 дней после Гитлера» (kp.ru/daily/27029/4093550) і уже по одній назві стає зрозумілим, що
матеріал являє собою «заказуху» Кремля. Воно й не дивно, спочатку Польща не запросила
Путіна на відзначення 80-ї річниці початку Другої світової, а минулого тижня
Європейський парламент прийняв резолюцію про Пакт Молотова-Ріббентропа. Тож,
російським псевдо історикам потрібно було в терміновому порядку захищати
російськомовний інформаційний простір від правди. Адже Путіна не просто забули
запросити до Польщі, його не покликали саме через збройну агресію РФ на сході
України та через перманентне викривлення історичних подій в Росії. А у
прийнятій ЄП резолюції підкреслюється, що Друга світова війна була розв'язана
не тільки нацистською Німеччиною, а й СРСР; документ також закликає Європейську
комісію рішуче реагувати на будь-які спроби заперечення цих фактів Кремлем.
Тому, кремлеботи активно взялись за захист фейкової радянської інтерпретації
історії, зокрема…
…«Комсомольська
правда» вирішила, що найкращий захист – це напад. Тож, після відзначення
річниці початку Другої світової, але за кілька днів до прийняття резолюції
Європейського парламенту, пропагандистське видання опублікувало статтю, в якій
нібито розвінчало 4 «міфи» про початок Другої світової війни (які насправді
звісно ж є правдою):
1.
Сталін цинічно напав на
демократичну країну;
2.
Польща стала жертвою змови двох
тоталітарних режимів;
3.
СРСР виступив окупантом східних
частин Польщі;
4.
вторгнення порушувало навіть
тодішнє міжнародне право, не кажучи вже про нинішнє.
Підтвердження
істинності вказаних «міфів» можна знайти у відкритому доступі на будь-якому
сайті щодо історії Другої світової (якщо сайт не є прокремівським!). Для
зручності зроблю додаток наприкінці цієї статті. Проте, який сенс докладати
зусилля до поширення відвертої брехні, в яку навіть росіяни не вірять? ОК,
старше покоління жителів РФ дійсно вважає Сталіна героєм «Великої Вітчизняної»,
але ж молоді росіяни розуміють, що наратив «Великої Вітчизняної війни» був
вигаданий радянськими пропагандистами для висвітлення репутації СРСР, яка
підтримувала дії нацистів на початку війни. І вони не читають «КП», адже мають
Інтернет, тому мають доступ до будь-якої інформації з усіх куточків планети.
Підсумовуючи
дії російських журналістів-пропагандистів, враховуючи вагомість резолюції про
Пакт Молотова-Ріббентропа, можемо стверджувати, що стаття «КП» є лиш нікчемним
способом російських спецслужб у черговий раз навішати лапшу на вуха власним
громадянам та переконати їх у тому, що світова спільнота – ідіоти, а російські
пропагандисти-фантазери – це найвища інстанція істинності.
Додаток:
щодо спростування «міфічності» наданих «Комсомольською правдою» тез (детальніше
за посиланням: stopfake.org/ru/komsomolskaya-pravda-obvinila-polshu-v-tom-chto-v-1939-godu-na-nee-napal-stalin)
Міф
1. Керівництво Польщі після нападу Німеччини залишалося в східній частині країни
(на той момент не окупованій) і лише після вторгнення радянських військ, в ніч
з 17 на 18 вересня 1939 року, залишило країну, перейшовши кордон з Румунією.
Міф
2. Те, що у Польщі був договір про ненапад з Німеччиною (як, до речі, і з
СРСР), ніяк не виправдовує її розділ згідно з пактом Молотова - Ріббентропа.
Те, що історик назвав «другим міфом», він навіть не спробував спростувати.
Міф
3. У 1939 році Червона армія зупинилася на лінії Керзона, тому що території на
захід від неї були окуповані Німеччиною. Ця лінія, приблизно збігається з
сучасними східними кордонами Польщі з Литвою, Білоруссю і Україною, була
запропонована в 1919 році країнами Антанти в якості кордону, і Польща з
пропозицією погодилася. Однак радянська Росія цей варіант відхилила і від
британського посередництва відмовилася. У серпні 1920 року Червона армія
намагалася взяти Варшаву, але зазнала невдачі. За Ризьким договором 1921 року, що завершив радянсько-польську війну, кордон
Польщі пройшов
значно східніше лінії Керзона. Лінія Керзона відповідала етнічним кордонам між
територіями з більшістю польського і східнослов'янського населення лише частково.
Так, у Львові, що опинився на сході від цієї лінії, за даними перепису
населення 1931 року, 50,4% населення становили католики (тобто в основному
поляки), 31,9% - іудеї і лише 15,9% - греко-католики (українці). Польська мова
була основною розмовною для 63,5% жителів міста, а українська (разом з
російським діалектом) - всього для 11,3%. Після Другої світової війни радянська
влада виселила львівських поляків до Польщі.
Міф
4. 23 вересня СРСР дійсно направив Польщі ноту, попередивши, що анулює договір
про ненапад, якщо Польща окупує частину Чехословаччини. Проте вже після
окупації Польщею Тешинской області, 27 листопада, було опубліковано
повідомлення ТАРС, де говорилося: «Основою відносин між Польською Республікою і
Союзом Радянських Соціалістичних Республік залишаються і надалі у всьому своєму
обсязі всі існуючі договори, включаючи Договір про ненапад, підписаний у 1932
році, і що цей договір, укладений на п'ять років і продовжений на подальший
термін до 1945 року, має досить широку основу, яка гарантує непорушність мирних
відносин між державами». Таким чином, до 17-вересня 1939 року договір
розірваний не був і вторгнення радянських військ до Польщі є його прямим
порушенням.
Комментарии
Отправить комментарий