ЦИКЛІЧНІСТЬ ІСТОРІЇ
Ми часто зіштовхуємось із теоріями
про те, що історія циклічна, вона рухається у маятниковому режимі, по колу або
ж по спіралі. Давайте на прикладі розберемо чи дійсно історія циклічна і якщо
так, то яку форму циклічності вона має...
Вчора, 8 вересня виповнилося 505
років із дня битви під Оршею. Це була запекла битва між військом під
командуванням князя Костянтина Івановича Острозького (Гетьмана Великого
князівства Литовського, Руського, Жемайтійського і Королівства Польського) та
московським військом на чолі з Іваном Челядніним. В той день, об'єднане військо
українців, білорусів, поляків, литовців і кримських татар завдало важкої
поразки російським окупантам.
У людей, далеких від історії може
виникнути запитання: до чого тут українці? Чому українці брали участь у захисті
територій Великого князівства Литовського (сучасна територія Білорусії) від
московських загарбників? Але, історичні факти свідчать саме про ключову роль
українців у битві.
Слід зазначити, що Костянтин
Острозький протягом шести років перебував у російському полоні та навіть був
вимушений прийняти присягу на вірність московському князю. Тому серед литовців
він не вважався благонадійним. Разом з тим, талановитий воїн і управлінець
родом з Волині став гарантією успіху для литовських князів. Того дня, 8 вересня
1514 року московські війська мали як мінімум дворазову перевагу в живій силі,
але звичка брати числом підвела їх не вперше і не в останнє. Військо Костянтина
Острозького разом із досвідченими у воєнному ділі українцями розгромило окупантів
та змусило тікати (до речі, князь Острозький завжди був у перших рядах оборони
чи наступу). Так, за підсумками битви під Оршею Московське князівство втратило
багато артилерії, солдат та нові території.
Однак, незважаючи на
перемогу україно-білорусо-польсько-литовсько-татарського війська над
московськими оккупантами, через п'ятсот років після битви під Оршею, білоруси
згадують про неї неохоче і позиціонують її як власний програш. І в цьому нема
нічого дивного, російська пропаганда переконала білорусів сприймати програш
Москви як власну поразку, навіть якщо виграш Москви був би рівноцінний окупації
та смертям тисяч білорусів. Таке схиблене ставлення до власної історії в
Білорусії є плодом багаторічного впливу діяльності московських
псевдоісториків-пропагандистів на населення країни.
Тож, повернувшись до нашого
запитання, думаю, можемо стверджувати що історія циклічна. Проте, вона не
рухається по колу чи за маятником, вона рухається по спіралі: щось константне
(як то бажання Росії завойовувати сусідні держави), а щось змінюється (як
території, на які зазіхає агресор чи його союзники). А що Ви думаєте з цього
приводу?
Повернемося до цього питання
обговорюючи уже інші історичні події ;-)
Комментарии
Отправить комментарий